≤стор≥¤ ”крањни |
Ќа √оловну стор≥нку |
–усиф≥кац≥¤ (ќ.—убтельний)
« точки зору ремл¤, нац≥ональне питанн¤ в —–—– Ч це до гн≥тючост≥ складна проблема. ¬ сусп≥льств≥, що охоплюЇ б≥льше ста р≥зних народ≥в, кожен з ¤ких займаЇ власну територ≥ю й маЇ свою виразно самобутню культуру, ≥стор≥ю, сусп≥льн≥ ц≥нност≥ та економ≥чн≥ ≥нтереси, рад¤нське кер≥вництво повинне знайти спос≥б сформувати в≥дчутт¤ сп≥льноњ тотожност≥ й мети. ƒл¤ цього рад¤нськ≥ ≥деологи постстал≥нськоњ доби висунули р¤д пон¤ть, що ставили за мету перем≥стити наголос ≥з нац≥ональних особливостей народ≥в на њхн≥ сп≥льн≥ рад¤нськ≥ риси. —еред них найважлив≥шими були чотири пон¤тт¤: розкв≥т Ч твердженн¤, що за рад¤нськоњ влади вс≥ народи —–—– переживають небувалий прогрес; зближенн¤, що в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж народами внасл≥док створенн¤ в —–—– сп≥льних пол≥тичних, економ≥чних ≥ культурних установ; злитт¤ рад¤нських народ≥в в один ≥ по¤ва нового типу ≥сторичноњ сп≥льност≥ Ч рад¤нського народу. «а ц≥Їю ≥деолог≥чною новомовою ховавс¤ вже давно в≥домий пор¤док денний: русиф≥кац≥¤. ќск≥льки рос≥¤ни переважали чисельно, оск≥льки вони створили б≥льшовицьку парт≥ю та рад¤нську систему, оск≥льки вони займали б≥льш≥сть найвищих посад й оск≥льки њхн¤ мова Ї основним засобом сп≥лкуванн¤ в —–—–, то њх розгл¤дали ¤к той цемент, що тримаЇ —–—– укуп≥. “ому рад¤нське кер≥вництво вважало, що чим б≥льше ≥нш≥ народи —–—– упод≥бнюватимутьс¤ до рос≥¤н, тим сильн≥шим ставатиме почутт¤ взаЇмноњ сол≥дарност≥. јле багато зах≥дних учених ≥ нерос≥йських дисидент≥в в —–—– трималис¤ думки про те, що зближенн¤, злитт¤ ≥ рад¤нський народ Ч це не що ≥нше, ¤к просто кодов≥ слова, котр≥ означають русиф≥кац≥ю нерос≥¤н. як ми переконалис¤, саме русиф≥кац≥¤ ”крањни викликала найб≥льш≥ протести украњнських дисидент≥в. ¬они в≥дкидали твердженн¤ про те, що переважанн¤ рос≥йськоњ мови й культури виступаЇ обов''¤зковим поб≥чним продуктом прогресивного й надихаючого завданн¤ створенн¤ нового типу Ђсоц≥альноњ та ≥нтернац≥ональноњ сп≥льност≥ Ч рад¤нського народуї. Ќа њхню думку, п≥дкресленн¤ рол≥ рос≥йськоњ мови просто було старим вином у нових м≥хах. ” своњй прац≥ Ђ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤?ї ƒзюба доводив, що за русиф≥кац≥Їю стоњть давн≥й рос≥йський шов≥н≥зм ≥ колон≥ал≥зм в обгортц≥ псевдомарксистськоњ терм≥нолог≥њ. Ђ олон≥ал≥зм,Ч писав в≥н,Ч може виступати не лише у форм≥ в≥дкритоњ дискрим≥нац≥њ, але й також у форм≥ Ђбратстваї, що дуже характерно дл¤ рос≥йського колон≥ал≥змуї. Ўироко цитуючи Ћен≥на, в≥н намагавс¤ показати, що в марксистсько-лен≥нськ≥й ≥деолог≥њ немаЇ положень, що виправдовували б ту перевагу, ¤ку ремль в≥ддаЇ рос≥йськ≥й мов≥. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ асим≥л¤торськ≥ заходи проводилис¤ на ”крањн≥ особливо ≥нтенсивно, частково через мовну й культурну близьк≥сть украњнц≥в до рос≥¤н, що значно прискорювало процес њхньоњ русиф≥кац≥њ. ƒо того ж економ≥чне значенн¤ ”крањни дл¤ —–—– вимагало запоб≥гати посиленню в њњ народ≥ Ђсепаратистськихї тенденц≥й. «авд¤ки своњй в≥дносно велик≥й к≥лькост≥ украњнц≥ потенц≥йно могли стати Ђвир≥шальним голосомї у нац≥ональних взаЇминах: тримайс¤ вони рос≥¤н, етн≥чно-пол≥тична ситуац≥¤ в —–—– скор≥ше за все лишатиметьс¤ стаб≥льною. јле стань вони на б≥к нерос≥¤н, це п≥д≥рвало б пануванн¤ рос≥¤н ≥ в рад¤нськ≥й пол≥тичн≥й систем≥ в≥дбулис¤ б докор≥нн≥ зм≥ни. ћовне питанн¤. ¬ боротьб≥ м≥ж рад¤нським кер≥вництвом, що плекало ≥дею створенн¤ нового рад¤нського народу, та украњнц¤ми, котр≥ виступали за збереженн¤ власноњ нац≥ональноњ тотожност≥, основна Ђл≥н≥¤ фронтуї проходила через питанн¤ мови. «а ЅрежнЇва ремль проводив систематичну кампан≥ю розширенн¤ вживанн¤ рос≥йськоњ мови на ”крањн≥ та обмеженн¤ украњнськоњ. ” зд≥йсненн≥ своњх ц≥лей рад¤нське кер≥вництво могло розраховувати на енерг≥йну п≥дтримку, зокрема, 10 млн. рос≥¤н, що проживали на ”крањн≥, та ще й м≥льйон≥в Ђмалорос≥вї Ч украњнц≥в за походженн¤м, але рос≥¤н за культурою та мовою. ¬оно мало також переконлив≥ аргументи: рос≥йська мова Ч це мова найб≥льшого й найважлив≥шого народу в —–—–, Їдиний зас≥б сп≥лкуванн¤ м≥ж р≥зними нац≥ональност¤ми, а також мова науки й м≥жнародних взаЇмин. ¬ласт≥ мали в своЇму розпор¤дженн≥ ц≥лий р¤д пр¤мих ≥ непр¤мих засоб≥в, щоб змусити людей користуватис¤ рос≥йською мовою. Ўвидко зростало використанн¤ њњ в украњнських школах, а усп≥шн≥сть у навчанн≥ ставилас¤ в залежн≥сть в≥д доброго волод≥нн¤ рос≥йською мовою. “е ж саме стосувалос¤ можливостей зробити кар''Їру. Ќайц≥кав≥ш≥ й найважлив≥ш≥ публ≥кац≥њ на ”крањн≥ виходили рос≥йською мовою. в той час ¤к украњнськ≥ журнали нер≥дко перепов≥дали нудн≥ й нец≥кав≥ теми. « пад≥нн¤м тиражу цих видань власт≥ (стримували зручний прив≥д дл¤ њх закритт¤. “ак, м≥ж 196^ ≥ 1980 рр. частка журнал≥в, що виходили украњнською мовою, знизилас¤ з 46 % до 19 %: м≥ж 1958 та 19^0 рр. в≥дсоток книжок, що публ≥кувалис¤ украњнською мовою, впав з ()0 до 24. —постер≥гавс¤ сильний соц≥альний тиск у м≥стах, спр¤мований на використанн¤ рос≥йськоњ мови, а з украњнськоњ знущалис¤, ¤к ≥з Ђселюцькоњї. ” ставленн≥ до р≥дноњ культури та мови режим посл≥довно виховував в украњнц¤х комплекс неповноц≥нност≥. ѕро таке ¤вище св≥дчить той факт, що не хто ≥нший, ¤к сам≥ украњнц≥, часто вимагали, щоб њхн≥ д≥ти навчалис¤ в рос≥йських школах. Ђякий толк у т≥й украњнськ≥й? јби чогось дос¤гти, моњ д≥ти повинн≥ оволод≥ти рос≥йською мовоюї,Ч можна було часто почути в≥д колишн≥х сел¤н, ¤к≥ (почуваючи себе ще не зовс≥м комфортно в новому сусп≥льному оточенн≥) намагалис¤ пристосуватис¤ до житт¤ в зрусиф≥кованих м≥стах. ƒе¤к≥ представники ≥нтел≥генц≥њ жартували, що ¤кби тод≥ стали проводити пол≥тику украњн≥зац≥њ, то Їврењ змогли б украњн≥зуватис¤ за один р≥к, рос≥¤ни на ”крањн≥ п≥дтримали б цю пол≥тику десь через три роки, але знадобилос¤ би принаймн≥ дес¤ть рок≥в, аби переконати честолюбного украњнського Ђхохлаї користуватис¤ р≥дною мовою. якщо людина розмовл¤ла виключно украњнською мовою, то це нав≥ть могло поставити п≥д сумн≥в њњ пол≥тичну ло¤льн≥сть. “ак, наприклад, рад¤нськ≥ сл≥дч≥ органи надали великого значенн¤ так≥й за¤в≥ св≥дка звинуваченн¤ проти поета ¬асил¤ —туса: Ђя одразу зрозум≥в, що —тус Ч нац≥онал≥ст, бо в≥н весь час розмовл¤в украњнською мовоюї. Ќаск≥льки ефективною ви¤вилас¤ мовна русиф≥кац≥¤? ћ≥ж 1959 ≥ 1979 рр. чисельн≥сть украњнц≥в, що вважали украњнську мову р≥дною, впала з 93,4 до 89,1 %. —ьогодн≥ понад 2 млн. украњнц≥в вважають рос≥йську мову р≥дною. ¬одночас лише один ≥з кожних трьох рос≥¤н, що мешкають на ”крањн≥, потрудивс¤ вивчити украњнську мову, „и означаЇ це, що зникненн¤ украњнськоњ Ї лиш |